Нинішнього літа Миколі Петровичу рибалити постійно заважали місцеві пацани, котрі облюбували неподалік нього місце для купання, яке супроводжувалося бурею захоплення. Це, звичайно, не супроводжувало вдалої риболовлі - риба спливала в більш спокійну частину річки. І щоразу досвідчений рибалка повертався додому без улову, що дуже пригнічувало, оскільки вдома на рибу з нетерпінням чекали три кішки, дружина і невістка.
Він уже хотів перебратися на інше місце – подалі від галасливих купальників. Але, як виявилося, там рибалки із сусідніх населених пунктів уже забронювали собі місця та навіть поставили таблички «Зайнято».
Можна, звичайно, поїхати кілометра на 3-4 вниз річкою. Але для цього потрібно відремонтувати велосипед, попередньо купивши запчастини, що коштують чималих грошей.
Враховуючи, що його домочадці, особливо хвостаті, звикли до риби, і щодня дивилися на нього благаючими очима, він, отримавши пенсію, рано-вранці вирушив на рибний ринок, щоб купити риби – дружині та невістці великій, а котам – дрібницю.
Риби було багато і різної – прісноводної та морської, свіжої та замороженої, місцевої та привізної. Повільно проходячи повз рибні ряди, він побачив величезного сома з широко розкритим ротом. Шалена думка прийшла миттєво: вставити в цей величезний рот сома свої знімні зубні протези, яких у нього було кілька, і таким чином налякати хлопчаків, що заважають рибалці.
Сом виявився дорогим, але Микола Петрович не зупинився перед ціною, хоч і витратив відчутну частину своєї бідної пенсії. Принісши важку рибину додому, пристосувавши у величезний рот сома кілька своїх старих вставних щелеп і, поклавши його в мішок, подався на рибалку.
Пацанів купалося ще більше, ніж у попередні дні, оскільки встановилася спекотна безвітряна погода. І його це втішило: отже, більше дітей дізнається про те, які зубасті монстри водяться в річці і, злякавшись, покинути це місце.
Закинувши снасті, він непомітно витягнув з мішка сома, який величезним ротом з кількома людськими щелепами в ньому навіяв страх навіть самому рибалці. Поклавши сома на траву, Микола Петрович зімітувавши величезний улов, почав голосно кричати: «Оце так! Ух ти! Ось це так! Ух ти!".
Пацани, почувши небувале захоплення рибалки, прибігли подивитися. Але, побачивши розкриту величезну пащу сома з кількома десятками зубів, довго не затримувалися. А через 10 хвилин на березі вже нікого не було. Не з'явилися вони й у наступні дні, мабуть, перебралися кудись подалі. І Микола Петрович спокійно, як і раніше, продовжив успішно рибалити на своєму улюбленому, добре пригодованому за довгі роки місці.
