Микола Петрович уже давно перебував на пенсії, через що зі своїми колишніми співробітниками бачився рідко, а ось із такими ж як він рибалками – часто. А тому свій черговий день народження вирішив відсвяткувати у колі рибалок на природі зі свіжою юшкою, приготовленою на багатті.
Потрібно сказати, що юшку досвідчений рибалка варив відмінну - ситну і смачну, намагався використовувати різні види риб і готував тільки подвійну - інший не визнавав. Так було й цього разу.
На незвичайний день народження зібралося з десяток знайомих рибалок, принісши як подарунки свої улови. Тому риби було дуже багато, різної й Микола Петрович, намагаючись, щоб юшка сподобалася всім, навіть додав у котел чарку горілки і навіщось занурив у бульйон голову з вогнища, що горіла.
Нарешті рибний суп від іменинника був готовий. Гості розсілися в тіні під деревами, а іменинник кожного обдаровував повною металевою тарілкою юшки, примовляючи: "Досить усім по 2-3 порції". Дійсно, юшка була неповторного смаку та аромату.
Як зазвичай буває на таких заходах, побажали побратиму з хобі всього хорошого, потім випили, закусили, ще раз випили, знову закусили, та й ще раз. А потім пішли розповідати різні історії, і, зрозуміло, трошки брехали, додавали, прикрашали. Який же це рибалка, якщо не збільшить розмір улову або його вагу! Адже сказаного ніхто не перевірить та не спростує.
Поруч у відрі, наповненому до половини водою, голосно плескалася риба, що залишилася, відволікаючи від спогадів про вдалі риболовлі і неймовірні випадки. У когось із гостей, як то кажуть, нерви не витримали, і він хльоснув у цебро чарку горілки. І це допомогло. Риба заспокоїлася, перестала плескатися, а рибалки продовжили мирно розмовляти про цікаве та насичене життя рибальського.
Але не минуло й півгодини, як карасів начебто підмінили. Вони стали так хлюпатися, тріпотіти і бовтатися, що постійно вилітали з відра, а на землі творили таке, що спортсмени-акробати відпочивають. Рибу ловили, кидали у відро, але за кілька хвилин вона знову вже сіпалася на траві. Хтось запропонував викинути у річку. Але Микола Петрович глянув на карасів і сказав: «Вони ж п'яні, у воду не можна – натворять чудес у риб'ячому царстві. Потім помовчав і додав, – Ми ж теж такі після гарної випивки – сміливі, бешкетні, азартні».
Після цих слів гості, не допивши приготовлені іменинником міцні напої, що охолоджуються в річці, почали збиратися додому.
