Михайло був не лише фартовим рибалкою, а й дуже вмілим. Він знав чимало рецептів підгодовування та способи їх використання, володів багатьма рибальськими секретами, мав у своєму розпорядженні десяток усіляких спінінгів та снастей для різної погоди, різноманітних водойм, регулярно читав в Інтернеті поради бувалих рибалок, їх рекомендації, знайомився з рибальськими новинками. Словом був профі в рибальській справі, чому завжди повертався з риболовлі із солідним уловом.
Однак мав Михайло одну ваду. Він, розповідаючи про свої улови, завжди додавав грами та сантиметри, а іноді – кілограми та метри. Тому з деяких пір йому перестали вірити і вимагали, щоб на підтвердження представляв улов. Звичайно рибу він не показував, оскільки вона була, звичайно ж, меншою за ту, про яку він розповідав.
Але цього разу додавати нічого не потрібно. Улов справді був вартий – йому вдалося спіймати щуку вагою понад 6 кілограмів та завдовжки в межах 1 метра.
Ідучи з цим солідним уловом у мішку за плечима, він зустрів своїх приятелів, з якими іноді разом рибалили. І відразу почав розповідати, як йому сьогодні пощастило, яку величезну щуку вдалося спіймати і яким чином.
Знаючи, що Мишко завжди бреше, додає, але ніколи улов не показує, приятелі не стали його ні про що просити, а просто сказали два короткі слова: «Не бреши». І тоді Михайло вирішив продемонструвати спійману щуку. Він рішуче поклав мішок на землю, швидко розв'язав його і швидко опустив руку, щоб витягти улов для показу знайомим.
І раптом із кричащим криком «А-а-а! Ай-ай!» Мишко миттєво витяг з мішка руку, на якій, глибоко заковтнувши вказівний палець, висіла величезна щука. Він корчився і волав від болю, весь час повторюючи: «Я ж повернув їй голову, я розбив їй череп. Як вона могла вкусити?!
Приятелі спробували розтиснути щелепи щуки, щоб звільнити палець. Проте голими руками у них нічого не вийшло, і вони викликали рятувальників, які були недалеко і приїхали буквально за кілька хвилин.
Рятувальники спеціальними інструментами широко розкрили рота щуки, щоб вільно витягнути палець, пояснивши, що це рефлекторний спазм уже мертвої риби, тому й хватка є такою смертельною. Вони ж запропонували відвезти Михайла до міського травмпункту, оскільки у щуки рот дуже брудний, внаслідок чого рана інфікувалася і може загноїтися.
Цей випадок пішов Мишкові на користь. Тепер він, розповідаючи про рибалку, перестав збільшувати розміри та вагу спійманої риби, а тому вже ніхто не просив його показувати улов.
