Липневою неділею на тінистому переліску група чоловіків відзначала День рибалки. Звісно, розповідали різні випадки. Найцікавіші історії відбувалися з Гошею, оскільки він виріс на Дніпрі.
- Рибалив я якось ранком на своїй гумці (так рибалки в побуті називають надувні гумові човни), - почав свою розповідь Гоша. - Де не візьмися, підпливає до мене дід на поганому дерев'яному човні.
- Як клювання? – звернувся до мене.
- Та ніяк, - з сумом відповідаю. – Дружина комусь пообіцяла на торжество свіжої риби, а клювання немає.
– То купи в мене, – несподівано запропонував дід. – Недорого, але разом із сіткою. Кілограм десять буде. Береш?
Сторгувавшись за ціною, ми перевантажили рибу та сітку в мій човен, і я задоволений взяв курс на берег. Але за хвилину шлях мені перегородив катер водної поліції.
Після привітання та подання патрульний запитав мене: «А ви хіба не знаєте, що зараз заборонено ловити сіткою? Це називається браконьєрство. Ми змушені скласти на вас протокол та передати до суду.
На підставі протоколу мене оштрафували. Однак за кілька тижнів я знову був посеред річки на своїй гумці. Ви не повірете. Але через десять хвилин підпливає до мене той же дід. Я, після чергової пропозиції купити у нього рибу та сітку, готовий був його розірвати, але він остудив мене своїм зізнанням:
– Мій син працює рибним патрулем, щодня конфіскує рибу та сітку. Складає у мене в гаражі. Він дуже чесний і принциповий – хабарів не бере, а своєї зарплати важко вистачає на сім'ю. Тож мені не допомагає. Ось я й виживаю, як можу. Він конфіскує сітки та рибу, а я їх продаю, він знову конфіскує, а я знову продаю. Така карусель.
Дід розповідав так щиро, що не повірити не можна було. Швидко, щоб знову звідки не з'явився патруль, перевантажили рибу та сітку в мій човен, і я відплив.
Але все повторилося, як і минулого разу: рибний патруль, протокол, штраф. Але тепер уже вдвічі більше.
Через кілька місяців дізнаюся, що дід у такий спосіб просував службовими сходами свого сина – патрульного рибнагляду. Син на катері ховався у кущах, а дід шукав потенційних жертв. Щойно улов та сітка опинялися в чужому човні, дід дзвонив синові на мобільний. Дід так старався, що сина помітили в області, і він став якимсь обласним начальником.
