Вже стає не цікаво ... Пишу цей пост виключно для того, щоб відзначити одну особливість при лові судака на Десні.
Коли я рибалю на спинінг на Десні, то ніколи не буває так, щоб клювання був таким, що «клієнт забуде про все на світі». Практично завжди моя рибалка - це тривала робота спінінгом, постійно закидається приманка в різні місця, постійно змінюю проводку, то по верху, то на півводи, то швидко, то повільно. Намагаюся виконають сходинки, хоча на Десні рельєф дна та течії такі, що не завжди це реально зробити.
Загалом все кидаєш і кидаєш ці приманки, а риби все немає і немає і мимоволі думки йдуть кудись убік. і раптом – удар! У кров викидається адреналін, виважуєш цього судака, радієш, а коли намагаєшся проаналізувати, а що ж було, яка проводка, коли риба клюнула, то вже й не згадаєш… Втрачаю, загалом концентрацію.
Але не сьогодні! Сьогодні я намагався провести риболовлю на Десні з користю не тільки для шлунка, а й для напрацювання досвіду і намагався зосередитися саме на риболовлі.
І от нарешті я можу сказати чітко: сьогоднішній судак взяв силіконку на відстані 3 м. від берега, спінінг я тримав високо, тільки ніж на 45 градусів, щоб приманка не падала на дно, а проводку робив трохи повільніше. Приблизно 3-4 секунди один повний оборот ручки котушки. Вуаль! Судачок на півкіло.
