Карась-найпоширеніша риба наших стоячих водойм. Де його лише немає.
Ось біля дороги болото — води в ньому по коліна, жаби квакають, машини заїжджають до нього — змити дорожній пил… Дивишся, бредуть до нього хлопчаки із сусіднього села. Підійшли, розмотали саморобні вудки, закинули їх у брудну воду і згодом стали виважувати на берег невеликі, сріблясті на сонці шибки. Знайте, це карась.
Якось на будівництві об'єкту трапилася така історія. У величезному металевому кориті, яке стоїть на кожному будівництві з водою для приготування цементного розчину, збиралася вода. Одного разу хтось із хлопців нахилився над ним, щоб вимити руки після обіду, і не повірив своїм очам: над білим від цементу дном, над іржавим дротом та всіляким сміттям повільно плавали карасі!.. Минув якийсь час, рибки стали улюбленцями будівельників: їм зсипали залишки хліба, відганяли любителів поласувати смаженими карасями. Прийшли морози. Якось уранці побачили: корито затягло льодом. Поспівчували рибкам і забули про них — справ і так багато. Яке ж було здивування, коли навесні, як зійшов сніг і сонце розтопило товсту прозору кришку на кориті, всі побачили товсті темні спинки, щільно притулені одна до одної, і з десяток хвостів, які плавно ворушились у зеленій воді.
Траплялися випадки, за свідченням Л. П. Сабанєєва, що карасів знаходили живими в мулі майже висохлих озер.
Найкращий час для лову карасів на Десні — червневі та липневі дні після його нересту. У серпні він клює трохи слабше. Майже всі рибалки сходяться на тому, що найактивніший карась на Десні клює ранком, до сходу сонця. Іноді, у спекотні дні, карасі на Десні виходять бавитися на прогріті місця, тому беруть і опівдні. Карась — риба лінива, малорухлива, невибаглива до їжі, — завжди шукає щось у мулі. Отже, коли ви облюбували собі місце та ще й наводили чимось запашним, можна сподіватися на улов.
На що тільки не бере карась на Десні! Зазвичай ловлять його на хробака, хліб, тісто. Цікаво, що є такі ставки, де він клює переважно на хліб, а є такі, де ловиться тільки на хробака. Цю його особливість треба брати до уваги, щоб не залишитись без улову. Добре до хліба домішати якісь пахучі речовини: олію тощо. Люблять карасі на Десні та опарыша – личинку звичайної мухи. Наживку потрібно опускати на 10-15 см від дна, а в теплі дні, коли риби плавають поверхом, ловити потрібно в півводи.
Де живе карась на Десні?
Він дуже любить мулисті водойми, які позаростали очеретом, травою. Доводилося спостерігати, як ловили карасів на Київському морі. У густому очереті викошували невеликі віконця і туди закидали наживку. Карась йшов досить великий — завбільшки в одну-дві долоні.
Наживку він бере дуже обережно. Спочатку поплавок здригається, ледь погойдуючись на гладкій поверхні, потім занурюється навскіс у воду. Тут і треба підсікати, але дуже м'яко, інакше можна розірвати рибу губу і залишитися ні з чим.
Для лову карася на Десні використовують легкі, гнучкі вудки, довжиною 3 м. Лісочка потрібно мати найтоншу. Поплавець має бути легким і надзвичайно чутливим, гачок теж підбирають маленький, як називають його рибалки — «ковтунок».
Карась на Десні досить сильна риба, незважаючи на його млявість. У воді дуже упирається, тягне вниз на дно — тому виводити його з води треба обережно, не поспішати, дати трохи втомитися.
Коли ви вже з уловом, найсмачніше приготувати карасів у сметані.
