Коли говорять про рибу, що асоціюється з Чорним та Азовським морями, на думку спадає не лише місцева фауна, а й дивовижний вселенець — пеленгас. Ця риба спочатку мешкала у водах Японського моря, але з 1974 року почала підкорювати наші моря та річки, ставши справжньою зіркою на столах місцевих жителів.
Особливості смаку та користі м'яса пеленгасу
М'ясо пеленгаса – справжній делікатес. Воно м'яке, соковите, трохи солодкуватий, з помірним вмістом жиру. Кісток практично немає, що робить рибу зручною для приготування. Вона чудово підходить для пирогів, смаження, запікання, а до смаку суперничає з фореллю та минь.
Не варто забувати про печінку цієї риби — вона напрочуд ніжна і багата на вітамін А, майже як печінку тріски. Це робить пеленгас не тільки смачним, а й корисним вибором.
Унікальна екологія
Пеленгас – рідкісний приклад вселенця, який не шкодить екосистемі. На відміну від рапани, що знищила частину біоценозу Чорного та Азовського морів, він чудово адаптувався та став частиною місцевої фауни.
Процес акліматизації
У 70-х роках минулого століття пеленгас був акліматизований до Чорного та Азовського моря завдяки зусиллям вчених Ростовської виробничо-акліматизаційної станції. Вже до 80-х років він став промисловою рибою, яке населення поширилася настільки швидко, що досягла узбережжя Туреччини і навіть Середземного моря.
Розмноження та зростання
Пеленгас росте стрімко: у нових водах він досягає товарної маси на рік швидше, ніж у рідних. Ця риба невибаглива в харчуванні, харчуючись органікою, що розкладається, дрібними рибками і безхребетними.
Пеленгас на столі
Рибалки та кухарі цінують пеленгаса за універсальність. Його готують різними способами — смажать, запікають, роблять пироги. Риба чудово вписується у святкове меню, замінюючи палтуса чи форель.
Пеленгас є унікальним прикладом того, як вселенець може стати цінним ресурсом без шкоди для екосистеми. Його гастрономічні та екологічні переваги роблять його однією з найперспективніших риб Чорного та Азовського морів.