Любителів нічної риболовлі війна, а точніше комендантська година, залишили «поза грою». Становище посилювалося ще й тим, що місцевою владою було надано дозвіл на рибалку з берега лише на вудку і не більше ніж із трьома гачками. Тому всі колишні нічні рибалки перед настанням комендантської години закидали по дві-три снасті і залишали на ніч. Ніхто не ризикував чіпляти більше гачків, оскільки час від часу з'являвся на березі рибний патруль, і можна було потрапити на великий штраф.
Однак, зважаючи на те, що оснастки закидалися поруч, то в більшості випадків риба ловилася тільки на одну. Адже існує думка, що коли рибина трапляється на гачок, вона подає своєрідний сигнал SOS, а можливо, бачачи муки собі подібних, просто йде. Але так чи інакше вночі на всі три снасті риба практично не ловилася. А через велику щільність рибалок, у кожного з яких по кілька вудок, закинути снасті в різні місця було проблематично.
І рибаки почали вигадувати всілякі пристосування, щоб і риба ловилася вночі, і не потрапити в поле зору правоохоронних органів через порушення комендантської години та рішення місцевої влади.
Далі за всіх у цьому напрямі пішов Влад – інженер експериментального цеху місцевого підприємства з легкої промисловості. У зв'язку з тим, що на заводі, де він працював, виникла затримка заробітної плати, то Влад змушений був серйозно займатися рибалкою, щоб утримувати сім'ю із 4 осіб.
На великих гілках дерев, що нагнулися до річки, він пару днів закріплював якісь трубки, коліщатка, блоки, гирі – експериментував, відчував, удосконалив. Закинувши спінінгом годівниці з гачками, перекидав волосінь через два блоки, до одного з яких було підведено пружинний механізм на кшталт мишоловки. Коли риба траплялася на гачок і, намагаючись звільнитися, натягувала волосінь, механізм спрацьовував, звільняючи гирі, які опускаючись, крутили невелике колесо, і улов витягався з води.
Нарешті все було готове і Влад, перед настанням комендантської години, закинувши три свої снасті, пішов.
Те, що рано-вранці побачили рибалки, їх дуже здивувало. Над водою на всіх гачках винаходу Влада тріпотіла велика риба.
Стали ходити навколо, придивляючись, що та як. Коли з'явився господар винаходу, рибалки почали вмовляти його продати. Але винахідник запропонував виготовити такі ж пристрої на замовлення, але за однієї умови: шукає дерева і монтує пристрої кожен сам собі. Адже справа ця дуже клопітна - потрібно все точно виміряти, підігнати, з'єднати, а будь-яка помилка призведе до того, що механізм не працюватиме, а значить, і риби теж не буде. Але на таких умовах замовників не знайшлося: рибалки хотіли, щоби Влад все змонтував і налаштував, а вони вранці тільки збирали рибу.