Ця подія сталася років 5-7 тому на Кременчуцькому водосховищі. Наприкінці березня, коли товщина льоду ще сягала 30 сантиметрів, поблизу села Святилівка, що на Полтавщині, рибалки зібралися на нічну риболовлю.
Була п'ятниця, годині о 5 вечора, на віддаленні 500 м від берега, на льоду знаходилося чоловік 150-200. Звечора клювання не було, не з'явився він і вночі. Але десь о 4-й годині ранку почалося дуже добре клювання, і вже скоро біля багатьох лунок лежали майже кілограмові улови.
Але несподівано багато рибалок побачили, що кудись зникли їхні вудки. Перша думка: щось велике на гачку. Але водночас у багатьох такого не може бути. Стало зрозуміло - крижина відірвалася і почала дрейфувати. Для ухвалення рішення рибалки вирішили чекати світанку.
Але на ранок піднявся вітер такої сили, що рвав і ніс намети. Став чутний постійний тріск - вітер щохвилини кришив крижину.
Годині о 7 почали дзвонити рятувальникам. Незважаючи на те, що рибалки били на території Полтавської області, сигнал лиха першими прийняли рятувальники Черкаської області та повідомили, що через велику відстань до місця прибудуть не раніше ніж через півтори години. Через деякий час відгукнулися і Глобінські рятувальники з Полтавської області, пообіцявши бути за годину, оскільки відстань до нас більше 100 кілометрів.
Ця година очікування видалася рибалкам роком психологічних тортур. Крига постійно тріщала, площа крижини поступово зменшувалася, зганяючи рибалок до середини, що загрожувало її розколу на кілька частин і неминучих людських жертв.
Тим часом сильний вітер, повз невеликі острови, яких багато в цьому місці, гнав крижину до фарватеру. Вона кришилася на очах, а глибина під нею з 2-х метрів збільшилася до 4-5. Промоїна між берегом досягла приблизно двох кілометрів, а хвилі здіймалися на півметра. Тому двоє людей, які мали надувний гумовий човен, не ризикнули спустити його на воду, інакше він одразу б потонув.
Перебувати на крижині було дуже небезпечно, тому хвилина здавалася вічністю. Рибалки в паніці дзвонили кожні 10-15 хвилин рятувальникам, а ті просили почекати ще трошки, бо їх поділяє велика відстань.
Не дочекавшись рятувальників, розуміючи, що крижина може будь-якої хвилини розсипатися на кілька дрібних частин і рибалки опиняться в крижаній воді, багато хто почав просити про допомогу друзів, знайомих, а деякі навіть дзвонили рідним і прощалися з ними. Хоча ситуація була така, що більшість рибалок подумки прощалися з життям.
Враховуючи велику кількість рибалок і те, що крижина вже пішла від берега на 5 кілометрів, до рятувальної операції було залучено не лише рятувальників на аероглісерах, а й інших служб: рибінспекція, рибне господарство «Прибій» Глобинського району, рибальський катер «Ладога» та інші плавзасоби.
Лише до 11-ї години ранку всі рибалки були евакуйовані на берег. Декому після перенесеного стресу знадобилася медична та психологічна допомога. Але найголовніше, що всі були живі. Адже, як заявили фахівці, крижину від фарватеру відокремлювало всього півтора-два кілометри. А потрапивши на фарватер, величезні хвилі розвалили б її на багато частин. Уникнути людських жертв тоді було б неможливо.
Більшість з тих, хто знаходився на цій крижині, тепер суворо дотримуються правил безпеки при підлідній рибалці і навесні на лід не виходять.