Про таку наживку, як мотиль, знають, напевно, всі рибалки. Вона має серед них велику популярність. На мотиля ловиться майже вся риба: окунь, йорж, червонопір, густери та інші. Але зберігати цю ніжну красу дуже важко. Деякі рибалки радять зробити так: старе відро, де збираються зберігати наживку, до половини заповнюють мулом та висипають туди личинки. Потім додають ще трохи мулу, щоб він накрив їх товстим шаром. Насипають трохи снігу і ставлять цебро у льох. Якщо немає льоху, можна тримати посудину в будь-якому прохолодному місці. При такому зберіганні мотиль залишається завжди свіжим, живим і нічим не відрізняється від щойно здобутої з водойми.
Наживити його на гачок – справа теж не проста. Якщо проколоти не в тому місці, де треба, то кров відразу витікає і залишиться від нього одна бліда кірка. Риба на неї, звісно, не клюне.
Досвідчені рибалки насаджують мотиля впоперек другого від головки сегмента. На гачку він залишається юрким і клювання стає кращим.