Якось ми гарпунили рибу на Пслі. Вода була каламутною, видимість погана, тому вдалося загарпунити всього трохи більше десятка невеликих риб. Деякі особини, враховуючи, що поряд нікого не було, не вилазячи з води, викидали не берег.
Ми не тільки рибалили, а й відпочивали, обладнавши на узліссі примітивний мангал - смажили шашлики і свіжопойману рибу на решітці, поєднували приємне з корисним.
Поринув у черговий раз, і здригнувся від тривалого перебування в прохолодній воді, ми пішли до багаття зігрітися. Повернувшись через чверть години на берег за уловом, щоб посмажити рибу, побачили, що там вже вже орудує руда лисиця, апетитно обідаючи і оглядаючись на всі боки. Ми зрозуміли, що її привернув запах риби і не стали наражати себе на небезпеку - може бути вона шалена. Тому повернувшись до багаття, продовжили готувати шашлики та раніше спійману рибу.
Лисиця, поласувавши нашим уловом, примудрившись відшукати майже всю викинуту на берег рибу, спокійно пішла, а ми знову стали гарпунить. Хвилин через 30 вирішили підкріпитися шашликами та смаженою рибою, оскільки у холодній воді дуже швидко спалюється енергія. Але підійшовши до вогнища, помітили тільки пухнастий лисий хвіст, що віддаляється. Хитра лісова гостя встигла і там побувати, знищивши все, що ми приготували собі на обід і з нетерпінням чекали на нього, передчуваючи цей приємний момент.
Нас вразила не хитрість лисиці, а її кмітливість: щоб розкрити подвійну решітку для смаження риби, вона її впустила на землю, отримавши таким чином доступ до смачної їжі. Те саме зробила і з шашликами, скинувши шампура і обгризавши їх. Чи обпікла вона собі рота, ми не знали, але те, що лисиці дуже кмітливі – переконалися наочно.
Однак ми анітрохи не засмутилися і поверталися додому у веселому настрої від такої незвичайної пригоди.