На Кременчуцькому водосховищі, як і на інших водосховищах Дніпровського каскаду, протягом доби рівень води суттєво змінюється. Влітку це призводить до берегоруйнування, а взимку – до відколювання великих і малих крижин, на яких часто знаходяться рибалки.
Про це забувають досвідчені і зимові рибалки-початківці і, їдучи на підлідну рибалку, зокрема, на Кременчуцьке водосховище, беруть із собою телефон не просто вийшов з моди, але старий і ненадійний, з акумулятором, який не тримає заряд. Чому? Щоб не втратити дорогий смартфон або у разі провалювання у воду, не зіпсувати його. Це велика помилка, що веде до дуже небезпечних, драматичних ситуацій. В одній із таких стресових ситуацій опинився і я з групою рибалок.
Погода була чудова, товщина льоду на Кременчуцькому водосховищі в районі Мозоліївки 15-20 сантиметрів, тому ми сміливо відійшли від берега кілометрів на 5-7. Вибір місця виявився вдалим, риба ловилася, і ми в стані рибальської ейфорії не чули тріск крижини, що відколюється. Схаменулися, коли вудки в лунках почало зносити в інший бік. Сумнівів не було, ми опинилися на дрейфуючій крижині. Оскільки всі досвідчені рибалки, то легко визначили, в який бік нас зносить. Швидко зібралися і пішли на місце, де крижина за нашими припущеннями ще не відійшла на велику відстань, і можна якимось чином перебратися.
Однак, коли ми дісталися місця відколу крижини, то ширина промоїни вже досягала метрів 10-15, і прямо на очах збільшувалася.
Ми, як за командою, дістали телефони дзвонити своїм домочадцям, щоб викликали нам рятувальників. Але у Володі, назвемо його так, телефон розрядився, оскільки ревнива дружина кожні півгодини дзвонила, щоб переконатися, що чоловік на рибалці, і просила не вимикати телефон, доки її смартфон не визначить його місцезнаходження. У Миколи зарядка у телефоні була гаразд, але оператор Київстар у цьому місці був недоступний. Те саме в мене та Ігоря.
Залишався Сергій, який оператор Vodafone добре ловив, але на рахунку не було грошей. Тому Сергій послав своїм рідним так званого бомжа – передзвоніть мені. Але на його прохання ніхто не відгукувався. А крижину тим часом відносило все далі, і її починали огортати сутінки. Крім цього ми почули, що від нашої крижини відколовся великий шматок, а отже, ми вже знаходимося на ненадійній крижаній платформі.
І лише через годину-півтори, коли на вулиці зовсім стемніло, отримавши повідомлення, до Сергія зателефонував брат, якому він розповів нашу проблему. Ще за годину нам зателефонували рятувальники на єдино працюючий, хоч і безгрошовий телефон Сергія, і попросили, щоб ми назвали приблизне місце перебування та позначили себе вогнями. Весь цей час був чутний тріск, і ми розуміли, що він крижини поступово відколюються шматки, і вона зменшується в розмірах.
Сірники в нас були, тож спочатку запалили свічки, сухий спирт, потім зняли частину одягу, з якого на пішнях зробили кілька смолоскипів, підпалили і стали ними розмахувати. Ще за годину на еароглісерах до нас дісталися рятувальники. Цю історію ми розповідали багато разів і багатьом, і тепер мало хто бере на риболовлю зношений, незаряджений телефон, не перевіряючи наявності грошей на рахунку.