Брати Васильєви мали одну непереборну пристрасть – вони були затятими рибалками. Цьому захопленню віддавали весь свій вільний час, у тому числі вихідні та святкові дні, через що, напевно, обидва були неодруженими. Хоча не випивали, вели здоровий спосіб життя, мали велике коло друзів та знайомих, а на роботі вважалися найкращими співробітниками.
Якось вони випадково дізналися, що в лісі приблизно в 50-60 кілометрах знаходиться озеро на місці давно занедбаного кар'єру. У цій водоймі дуже багато різної риби, величезних розмірів, оскільки озеро оточене деревами, які облюбували дикі бджоли, які не підпускають рибалок, ніби оберігаючи рибу від смерті. Вони неодноразово нападали на сміливців, які намагаються рибалити у цьому місці. Були навіть випадки, коли люди потрапляли до лікарні після їхніх укусів.
Але пристрасних братів це не зупиняло, і вони вирішили найближчими вихідними поїхати на озеро і спробувати порибалити, оскільки припускали, що інформацію про бджіл поширюють люди, які живуть неподалік, щоб туди не приїжджали рибалки і не виловлювали рибу.
Рано вранці у суботу, осідлавши свій мотоцикл, брати рушили на пошуки озера. Як туди дістатися питали у місцевих жителів, які докладно розповідали, але попереджали, що там є кілька десятків сімей диких бджіл і їхати туди небезпечно.
Знайшовши озеро, брати побачили, що насправді навколо нього на деревах дуже багато дупел, у яких живуть дикі бджоли. Але вони поводилися спокійно, тому міські рибалки вирішили спробувати порибалити. Закинувши вудки, протягом півгодини зловили по кілька штук досить важких коропів.
Тим часом над ними стали паморочитися бджоли, але їх не чіпали. Братам би змотати вудки і швидко поїхати, поки бджоли поводяться мирно. Але чоловіки були справжніми рибалками і поїхати, коли ловиться така велика риба, не могли.
Але що вище піднімалося сонце, то більше над ними бджіл збиралося. Проте рибальський азарт затуманив їм розум, і вони продовжували рибалити, не помітивши, як з'явилися мільйонні хмари диких бджіл, які, як по команді, напали на братів, кусаючи за руки, обличчя, прокушуючи навіть одяг.
Рибалки кинули рибні снасті та улов, скочивши на мотоцикл, помчали подалі від озера. По дорозі додому, окрім сильного набрякання покусаних частин тіла, їхнє самопочуття різко погіршувалося. Вони викликали швидку допомогу і були негайно госпіталізовані у тяжкому стані з діагнозом «анафілактичний шок».
Після виписки лікар сказав, що рибалки могли померти, оскільки отрута диких бджіл більш концентрована і токсичніша, ніж у домашніх. А напали вони на братів, зреагувавши на запах поту, кількість якого збільшувалася в міру підвищення температури повітря, адже ці комахи, живучи в лісовій тиші, агресивно реагують на чужий шум і новий запах.