За те, що вчинив нечесно, рибалки вигнали Павла з гарного місця, і йому не залишалося нічого іншого, як зайняти місце біля кущів, де практично ніколи нічого не ловилося.
Щоб довести рибалкам, що вигнав його, що він справжній профі, може успішно вудити на будь-якому водному просторі, пішов у церкву до священика і попросив його освятити це місце. Але поставив умову: ритуал освячення треба провести тоді, коли на березі водоймища нікого не буде. Священик погодився, дав йому свій номер телефону і просив дзвонити при настанні моменту.
Павло встановив спостереження за озером, щоб побачити, коли його берег спорожніє. Однак цього моменту пройшлося чекати кілька днів, оскільки стояла чудова літня погода та люди з раннього ранку і до пізнього вечора відпочивали на ставку: купалися, засмагали, ловили рибу.
До кінця тижня погода зіпсувалася, повіяв сильний вітер, знизилася температура, перебувати на березі водойми стало не комфортно, тому людей не було, і Павло зателефонував до священика. Він якраз закінчив освячувати чиюсь квартиру поблизу, заїхав за вказаним місцезнаходженням і провів обряд освячення за всіма правилами, навіть на кущах намалював хрести.
Наступного дня Павло прийшов на освячене місце і, не вітаючись із кривдниками, закинувши вудки, почав рибалити. Толі справді священик допоміг, чи зірки стали в потрібному порядку, чи ще якісь фактори вплинули, але з першого закидання у нього почалося активне клювання і пішла рибалка як ніколи. Він тільки встигав складати рибу в судок, що швидко наповнюється.
Природно це помітили його кривдники, залишили свої звичні місця та почали рибалити поруч із ним. Але трапилося те, що й хотів Павло: у нього риба ловилася, а у його кривдників – ні. «Начебто священик висвітлював тільки місце, – здивовано подумав Павло». Хоча усвідомлюючи, що успішна рибалка лише в нього, засумнівався: «А може, батюшка і мене освятив разом із місцем…».
Рибалки, бачачи таку справу, вирішили віджати у щасливого рибалки цю ділянку берега. Коли б він не приходив, вони тут рибалили. Але щоразу безуспішно. Використовували різні підгодовування, різні наживки, змінювали глибину, величину гачків, але тут риба до них не йшла. А він, перебуваючи поруч із ними, ловив одну за одною великі особини, примовляючи: «Для справжнього рибалки місце не має значення».
Зрештою, кривдники, пішли назад, заявивши, що вони йому все прощають, тільки натомість просять поділитися інформацією: на які наживки він на цій зарослій ділянці ставка так вдало ловить?
Павло показав звичайнісінькі підгодовування, стандартні для цього водоймища наживки, і сказав: «Ви розгнівалися на мене, а природа – пошкодувала, а вас – покарала. Адже гнів – це один із семи смертних гріхів. Ось у цьому весь секрет».