Михайло Семенович був у місті відомою людиною. Ні, він не обіймав жодних високих посад, не був чемпіоном Олімпійських ігор, не мав престижної іномарки. Просто мав розкішну бороду до самого пояса, за якою він уже три десятки років старанно доглядав і старанно оберігав: мив лише спеціальними травами, не застосовував жодних шампунів – усе лише натуральне, навіть гребінець був дерев'яний без найменших слідів лаку. Працював він швейцаром у найвідомішому та найдорожчому у місті ресторані і був його візитною карткою, оскільки ресторан називався «Біля бороди».
Маючи таку шикарну і неповторну бороду, Михайло Семенович пишався цим і знав собі ціну, тому, коли приїжджали туристи до міста, він виходив на вулицю і фотографувався з ними, але тільки за гроші.
Примітно було й те, що кінчики його бороди запліталися в коротеньку кіску, яка завершувалася вплетеним золотим ланцюжком, який надавав незвичайний шарм бороді та її власнику.
Саме з цим ланцюжком і пов'язана історія, що трапилася з ним на риболовлі. Зазвичай він рибалив із друзями на гумовому човні, старанно оберігаючи бороду. Для цього одягав на неї целофановий чохол і прикріплюв гумкою до тулуба, щоби не заважала. Але одного дня, поспішаючи збираючись на рибалку, забув і чохол, і гумку. І борода не тільки заважала, а й спричинила неприємну історію, про яку дізналося все місто.
Того злощасного дня було дуже добре клювання і, перебуваючи в підвищеному емоційному стані, Михайло Семенович, забувши про свою унікальну гордість, витягаючи черговий улов, низько нахилився. Довга борода торкнулася води, а золотий ланцюжок миттєво занурив її сантиметрів на 15-20 у воду.
І тут він відчув, як його бороду щось потягло вниз і вбік. Михайло Семенович з несамовитою силою закричав: «Борода, борода моя, борода!». Але ніхто не розумів, що сталося. Нарешті один із друзів, схопивши бороду в руку, почав витягати з води. Але її хтось сильно тримав і тріпав з боку на бік. Все ж таки вдалося бороду витягнути, але разом із майже півторакілограмовим колючим окунем, який зубами вчепився в золотий ланцюжок.
Боячись, щоб окунь не пошкодив бороду, Михайло Семенович кричав в істериці: «Убийте його, інакше він відкусить мені бороду! Вбийте! Відрубайте йому голову!
Рибалки спільними зусиллями звільнили бороду, яка на щастя зазнала незначних, практично невидимих ушкоджень. Хотіли віддати окуня Михайлу Семеновичу, але він категорично відмовився, сказавши, що хоче якнайшвидше забути цей випадок.
Найбільш відомий бородач на рибалку ніколи не їздив, тому що. боявся пошкодити бороду та втратити роботу, імідж, імпозантність.