Чи замислювалися ви колись, що в морях є риба, якою ми завдячуємо життям? Атерина, маленька срібляста рибка, була колись порятунком для тисяч людей, але сьогодні про неї майже ніхто не пам'ятає. Навіть ті, хто живе поряд із Чорним та Азовським морями, швидше за все, про неї не чули.
Ця крихітна рибка довжиною всього близько 12 см дивує своєю здатністю зливатися з піщаним дном завдяки дзеркальним бокам. Атерина багата на омега-3 жирні кислоти, кальцій і вітамін D. Вона настільки жирна, що з неї можна добувати масло, яке раніше використовували навіть для освітлення.
Історичне значення. Під час Другої світової війни атерина стала справжнім порятунком для мешканців узбережних районів. Коли їжі не вистачало, люди, включно з дітьми, ловили цю рибу прямо біля берега за допомогою підручних засобів. Нею харчувалися, а жир використовували замість олії та навіть для світла.
Пізніше, у радянські роки, атерину ловили тоннами, переробляючи її на борошно та корм для тварин. Незважаючи на це, популярність рибки поступово згасла.
Чому атерина втратила популярність. Сьогодні атерина програє іншим видам риб. Її незручно чистити, смак бажає кращого, а промислові масштаби видобутку ускладнюються зберіганням. Хоча вона все ще удосталь живе в Чорному та Азовському морях, ловлять її лише одиниці.
Міфи та факти. Неофициальное название атерины — “песчанка”. Оно появилось благодаря её привычке держаться у дна. В старину считалось, что эта рыбка “зеркальная” и приносит удачу рыбакам.
Атерина заслуговує на нашу пам'ять і повагу. Колись вона рятувала життя, дарувала світло та тепло, а зараз несправедливо забута. Може, настав час поставити їй пам'ятник?